І сказав Бог: «Хай стане світло!»
І стало світло. І побачив Бог світ – що це добре воно, – і Бог відділив світло від темряви.
Буття. – 1:3-4.
Серед правічної темноти,
Між неіснуючих основ
Був лише Дух, і був Він доти,
Поки не виросла Любов.
В ту мить прорвалась темнотина,
Розтріснувсь морок на шматки,
А дух узяв лише пилину,
Вдихнув Любов, створив зірки.
Ото ж тоді родилось Слово,
Палючим променем зорі
Крушило мороку окови
На першій Всесвіту порі.
І Дух радів - було це добре:
Вселить чуття у небуття,
Пилинці дати світла море,
А в Слові бачити життя.
І Слово повниться Любов'ю,
Оркестрами між зір бринить,
І мить святу, і мить ту нову
Ніщо не зможе вже змінить.