(зі старого зшитка)
… У ніч із 7 на 8 серпня 1989 року між Росією і Грузією спалахнув воєнний конфлікт
( З газет)
"Слово моє, ти не твердая криця..."
Може, від того так серце ятриться,
Хата що наша, для більшості, скраю...
Може від чогось, про що і не знаю.
Ще юнаком проростав, мов зернина,
А у сусідів діждалися сина:
Приїхав з Афгану – сорочка із цинку,
І пролунало під хмарами: "Синку!"
Свої не ховали ми сльози в долоні,
А "Синку!" оте – наче голка у скроні,
І сніг діамантом навколо іскриться,
Ех, "слово моє, ти не твердая криця!"
Верталися друзі мої із Афгану,
І кожен в душі мав невигойну рану,
Цілющого слова, мов склянку водиці,
Просили навколішки в рідній світлиці.
Дихне автомат у Тбілісі чи в Оші,
А кулі обріжуть життя прехороші,
І знов матері попід очі хустину,
І знову під хмари – згорьоване "Сину!"
О, скільки неправди довкола, сваволі,
А я все викрикую лозунги голі,
Ох, Лесю, сестрице, де сталь на стіні?
Як вона зараз потрібна мені!