У місті, повнім густого диму,
Мій шлях скінчився - я на межі.
Короткі зими,
Безжальні зими,
І скуті рими,
І міражі
Мені впивались у серце, крила
Вмить вириваючи з корінцем.
Плекали вила,
Гострили вила,
Щоб я завила
Кінець кінцем.
Трамвай гримів по залізних рейках,
А в вікнах мінились барви див.
У дверях фейки,
Й за ними фейки,
І батарейки
Хтось їм вкрутив.
Твій спектр фальшивий, ти монохромне!
Не зманюй маревом розмаїть!
Я чую: стогне,
Твоє так стогне
Вже непритомне
Бажання жить...
При першім промені на світанні
Тобі я здалеку зичу вдач
У цім посланні,
Палкім посланні,
Та вже останнім,
За що й пробач.
