Пам’ятаєш , як ми стрибали
По веселих весняних струмках,
Й щиро вірячи, щастя шукали
У розквітлих бузкових гілках?..
А знайшовши, одразу бажання
Ми загадували потайки собі,
ну а потім тихенько з’їдали
Ті розквітлі маї.
Вже дитинство давно проминуло,
Мрії інші та нові думки,
Та в душі щиро жаль за минулим,
Коли знов розквітають бузки.
І шукаємо знов до нестями
На галузці щасливі квітки.
Як колись , сидимо вечорами
І вдихаємо запах п’янкий.
Заливаються щебетом пташки
Та зозуля роки нам кує.
І пожити ще хочеться трішки ,
Літо ж бабине дні вже снує…