нам би - прогулювати, гуляти,
нам - шуткувати і реготати,
нам би закохуватись навічно...
нам би не бути такими цинічними
і не здригатися від новин,
не відчувати гіркий полин
у серці й під язиком.
нам би не знати цих втом
і страху,
таких, що не чуєш даху,
що землю втрачаєш з-під ніг,
думаєш: "все, це поріг,
гірше не буде".
і завжди буває. люди
чекають,
живуть і не знають,
що буде завтра.
це завжди було далеко,
уваги не було вартим,
як раптом стало реальністю.
життя - то крайність від крайності -
шалений атракціон.
сьогодні, я сподіваюся, -
найкрутіший його перегон,
і гірше спусків не буде,
як і такої напруги.
Марина Смагіна
