Сутеніло...Я замріяно дивлюсь у вікно...Плачу.Приїхавши на один день , мій чоловік зміг кохати мене так пристрасно і палко , що я не могла оговтатись.Він знову поїхав.Його чекає робота.Це не на довго : на два- три тижні.А я , в першу чергу , мама.В мене двоє дітей і я не повинна думати так багато про себе і свої почуття. Треба працювати і вести хатні справи.
Минуло три тижні...Одного дня , на роботі я зрозуміла , що мабуть вагітна.А вже пізніше , зробивши тест на вагітність , була "вбита наповал" - дві жирні червоні лінії.Я була вагітна третьою дитиною.
Перші відчуття - розгубленість , страх.Зателефонувавши чоловікові , я все розповіла йому.Ми два тижні ходили "чумні". Все обдумували: як в таку скруту виховати дітей , а що скажуть люди.Потайки думала я і за аборт.Та щось всередині кричало : "Нііііііі!!!"Наш вибір - народжувати.
Нестача грошей , важка вагітність , розгубленість , страх ,переживання , якись незрозумілий сором , безпорадність - все це не давало змоги мені цілком присвятити себе виношуваню дитини.Я не розуміла , що потрібно все викинути з голови і думати тільки про маленьку людину.
Прийшов час пологів. Я народила третю дівчинку. О , Боже ,яка ж вона мила і беззахисна , як їй потрібне мамине тепло і ніжні руки.Я розтанула - я мама!!!Мені вдалося зберегти життя маленькому щастю.
Минув рік.Нам скрутно , переважно фінансово ( звикло в нашій державі) , але в нас є скарб - наші діти.Вони змушуюють нас сміятися і плакати , радіти , переживати ряд різних ситуацій , які роблять нас міцнішими і дружнішими.
Я звертаюсь зараз до всіх , хто опинився в схожій ситуації : ЗБЕРЕЖІТЬ ЖИТТЯ ДИТИНІ!!!Не бійтеся. Нічого в цьому світі не буває просто так.
