Ти вже сповна відчув, а тепер відпусти
Знекровлене серце у цю зоряну ніч.
І пробачення більше мого не проси.
Я благаю - зніми цей тягар з моїх пліч.
Дарувати себе тобі більше не можу.
Та якби і хотіла - я пуста, нема вже із чого.
Сподівалась так довго, що тепло переможе.
В твоїх нетрах заплуталась - так шукала святого.
Часом страшно стає, що роки промайнули.
У бажанні сліпому тебе віднайти і зігріти.
І ночами здається, що вирване серце жбурнули.
Крила янголи дали - та мені боронив ти летіти!!!