Холодний погляд жовтих днів
Сумний і стомлений від плачу.
Глибокий, вічний струмінь снів,
Які щоночі в зорях бачу.
Буває знаєш, так хочеться лягти.
Нема бажання рух давати.
Буває хочеться втекти,
Проте доводиться вставати.
Минає ніч, я відкриваю очі,
А сон із голови не йде.
Буває знаєш, хтось під ніс буркоче.
Навколо ж мене все німе.
Здається зупинився час довколо,
А за вікном осінній лад.
Настав мій сум не випадково,
Його навіяв листопад.
