(продовження вірша поета Сокольника)
Ой, темніє все довкола...
Як би ж то був вечір
Я, мов крига, охолола.
Обійми за плечі...
Обійми, мій місяченьку,
Бо впаду до ніг
Як же боляче серденьку,
Зостатись не зміг...
Покидаєш, мій козаче...
То не дощ гуде,
То душа моя так плаче,
За тобою йде...
Покидаєш, чорноокий...
Мусиш, мусиш... знаю.
Шлях далекий і жорстокий
На тебе чекає.
Покидаєш мене, милий...
Як би ж я змогла
Зупинити ці хвилини...
Усе б віддала.
Не журися, мій коханий,
В чужій стороні
Любов моя сцілить рани...
Ти повір мені
Я закохана тобою,
Як без тебе жити?
Заплаканою вербою
Залишусь тужити
Ой, чекатиму, єдиний,
Скільки буде треба
І молитимусь невпинно
До синього неба...
Поцілуй мене, благаю
Неначе востаннє...
Тебе сльОзами вмиваю...
Ти ж моє кохання
Будемо в думках, єдиний
Завжди ми у двох.
Час біжить... летить невпинно...
В поміч тобі Бог...
Зараз дуже актуальна така тематика... 
Дякую... 
Гарна пісня вийшла б! 
