Слова так рідко виливають справжність почуттів,
Не так матово, як би хотілося.
Здатність говорити думками,
В реальність ще й досі не втілилася,
А я так хотіла, так мріяла.
Цим я себе й обнадіяла.
Люди змінюють себе,
Змінють ближніх для себе,,
Псуються людські долі,
Б`ються, немов, фужери.
В тобі залишається тільки безодня,
Нікого більше, окрім тебе.
Вдатися до байдужості – боляче,
Та що потрібно людям іще,
Нама душі, серце спустіло,
Для облямівки – кам`яне лице.
