Сонце сідало за обрій,
Плакало дитинча,
«Будьте до мене добрі», -
Кричала його душа.
Одненьке на білім світі,
Без неньки, без свого тата,
Не має, куди подітись,
Не має рідної хати.
Соромтеся, добрі люди,
Бо в нашім бездушнім світі,
Де гроші панують всюди,
Плачуть самотні діти.