Як хочеться зайти у твоє серце...
Та не для того,щоб там жити,
Зі мною це далеко вже не вперше
Пробач,та розівчився я любити..
Здається,все так просто-"два плюс два",
не треба зайвих дій і тих накрутів,
Навіщо,щоб боліла голова?
Хіба без цього все не може бути?
А ці питання:"Хто ти,ким ти є??"
Яка ж різниця,пташко моя мила??
Коли у нас є те,що додає
Бажання жити і дарує крила...
Не можу викласти в своїх рядках,
Усе оте,що рве так на частини...
З тобою не зустрінемось ми в снах...
Чому отак? Не знаю я причини...
Хоча,чому ж,причина та в мені...
Не зможу я тобі відкрити душу,
Котра забилась в кут від гуркоту громів,
Її самотність,певно,не порушу...
Нехай самотнім буду завжди,-одиноким,
Усмішка на вустах і вічний сум в очах.
В думках своїх-по-дивному-глибоким,
Тебе побачу в зоряних ночах..
