Камін… солодкий подих сигарет… спиртного пляшка і болюча тиша,
Політ думок що дико рани рве і холод в серці що погляд твій залишив....
Лиш тінь від постаті твоєї залишилась в думках й бажаннях,
Солодкий твій парфум і присмак губ , дитячі мрії і божевільні сподівання…
Безсонні ночі, сварки, сльози, розмови аж до рання,
І висота думок, цигарки, кава і кохання…
Ревную…важко…напевне вже не зможу з цим змиритись,
Проклята зрада!!! Та я собі не вірю…і хто ж б тут зміг пробачити і знову полюбити?
А все ж…напевне це дурниці, я бачив у твоїх очах любов….
Давай залишимося на одинці, і поговорим мовчки, тільки вдвох.
І сил не знайдеться на те, щоб втримати тебе навіки поряд,
Тебе лікує час…ну а мене все більше губить твого серця холод…
Я так втомився…який жах…незнаю з чого знов почати…
Усе забути щохвилини хочу… та знаю, навік лише тебе буду одну кохати…
Віддам своє життя у твої руки, а ти вже володій ним як зумієш,
Захочеш слухай серця стуки, а хочеш то втечи…якщо любить не вмієш…
І лиш тепло тієї ночі, коли злились в одне єдине, тобі ніколи не забути,
Я так тебе люблю…ти знай.. твої я і свої переживу пекельні муки…