Я хочу плакати…Чому? Сама не знаю…
Біль стиснув серце і не відпускає..
Болить…кричить…І рветься на частини.
Моя душа…Немає їй спочину.
Мовчу!...Кричу!...Ридаю…Засинаю…
Чого я хочу? І сама не знаю.
Я мала все: і щастя, і кохання…
Все зруйнувала зустріч незвичайна:
Ти підійшов, Сказав мені лиш слово,
Я промовчала – нащо та розмова?...
Я не хотіла щастя руйнувати,
Хотіла спокою, хотіла промовчати…
Ти знову слово мовив і покинув…
Мене на мить, лиш на одну хвилину..
Та в серці оселилася надія
На нову зустріч…Я не розумію,
Навіщо мені бачить тебе знову?!!!...
Ти лиш примара, але та розмова
У спогад в’їлась і не відпускає…
Чого я хочу?!! І сама не знаю…
Живу…Шукаю щастя
Й розумію, що воно поряд ,
Але чомсь я мрію про ту примару,
Що засіла в душу..
Не розумію, що зробить я мушу?!!
Хочу сховатись від усього світу!
Хочу у серці, щоб розквітло літо!
Хочу співати, шаленіть від щастя…
Та це життя… Я мрію, як у казці…
