Сюжет! Сюжет! Я майже от готовий
Писати вже!.. Це надихнув мене
Сюжет (чи вірш) прочитаний, чудовий,
Як батько працював, і як додому
Приніс всі гроші (отаке дурне).
Повірить хто? Не взяв "заначку" навіть...
За це дружина з дітками його
Зацілувала, й дітям показала
Зарплати розпечатку, і вказала,
Що куплять от того, того й того...
А я читав, і думав над сюжетом...
Сидить сімейство. Батько- на війні.
І от- дзвінок у двері... Хто там? Де там?
Посилку з подарунками здалеку
Передали по пошті... Чом би й ні?
А в ній ще лист... Сидять собі, читають-
Піклується! І добре, що живий!...
Вдоволені, від щастя наче сяють,
І все з посилки шмотки наміряють-
Лиш випрать треба!.. Бо усе- В КРОВІ.
Аналогічну історію чула від бабусі- сусідки: племінник приїхав з війни (в 1945 р.) і привіз їй цілий чемодан "подарунків"– гімнастерки з плямами крові. В той час і такий одяг був за щастя, але бабуся, тихцем від племінника, закопала все.
Ось так. Чим вище прогрес, тим більша деградація...
Важка історія, Сергію.
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви завжди підбадьорюєте мене, коли мені прикро... От і я мовлю... Не тривожтеся так, Сергію...Обов'язково наступить той день, коли буде краще... Щастя Вам...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00