Через поле волошок і жита
Як крізь неба край
Вона прийде росами вмита
У чарівний медовий гай
Її ступні торкатимуть плеса
Майже теплої неньки-землі
Бо в її душі по всяк час весни
Хтось між хмар заспіва в вишині
Це ангели її споглядаючи
Юну , світлу і серцем живу
Слів чарівних зовсім не жалкуючи
Так стрічали дівицю в медовім гаю
Її усміх вплітали в веселки
Її погляд – у ночі зоря
Квітнуть травами стежок початки
І ледь чуть шум морів із даля
Де ж це сказано , де ж це чутно
Що у світі немає краси ?
Просто зором її не видно
Серця фіртку свого прочини
Тут і дівча , що мавкою манить
І світанків малиновий смак
Хай стерня ніг по полю не ранить
Бо мед достига у бажаних гаях
