вранці вона з’явилась, вже потому як я не впізнав
у дзеркальному відображенні себе колишнього
як по дорозі до автобусної зупинки втратив себе
теперішнього яким все ще намагався лишатись
до недавнього часу, прогледівши мить переміни
наближалась поволі ступаючи заледве нечутно,
ніби янгол, коли я голився й поранився майже
перерізавши власне горло декількох слів що не
були зрештою ані промовлені ні почуті ніким
крім теплої рідини пам’яті чимось схожої на кров
в моїх прозорих венах що ніяк не обривались,
розповідала про різні місця в яких хотіла би бути
і у яких вже була потім дивилась глузливо,
дошкульно, я надовго запам’ятаю риси її лиця
