Я бачу народження справ
Із мізерного самотнього зародку,
Гасел, що нас закликали,
Взяти у руки перо
І повністю душу віддати
На клаптиках жовтих паперів,
Що сонце з'їдало завжди;
Чорнилами, що вже не стерти
Ні кров'ю, ні грюком цензури,
Що двері ламало тараном
Та шибки трощило в пітьмі,
Даремно лиш тільки старались,
Казав і булгаківський Воланд,
Вогонь не руйнує курсив,
Написаний з помислом чистим,
Щоб знали замурзані діти
На площах поранених міст,
Існує не тільки минуле,
Заховане фарбою в бюстах,
Заплаче стривожено Фідій,
Радянських замовлень створіння,
Себе карбувавши в щиті,
І рвав би волосся Людовік,
Дізнавшись про гул революцій,
Що линуть з чужої землі
Та ехом у серці відбились.
