Вже крок за кроком відступаю.
Без образ.
Я не кохаю.
Не треба зайвих пустих фраз.
Не вмію жити без надії.
Ти пробач.
Сльози на віях,
Та ти облиш їх і не плач.
Сама додому
піду і прошепчу "Прощай".
Зупиниш знову,
але намарно, ну й нехай.
Стомилась рвати
Листи,де пишеш про печаль.
Не відчувати б
Й сховатись під нічну вуаль.
Казали люди,
Що щасливіших вже нема.
Тісні споруди...
В них заблукала нині я.
Не бачу сенсу
В твоїх словах і почуттях.
Пробач принцесу,
Яку ти так колись кохав...