Очищені ріки надії
Від грішного бруду печалі
Під прапором вічного бою
У вічність покірно текли,
Заплутана нині реальність
Нитками страхів недорослих,
Хоч сивістю пахнуть промови
Та голос дитячий лунав,
Ми стукали в двері забутих
В прохід із колючого дроту,
Та був нам гостинно відкритий
Сердець молодих чорний хід,
І в пеклі є мерзлі озера,
Навіки застряг Уголіно
В киплячих болотах страждання,
Хай совість і чиста була,
Так в книзі за першим форзацом
Є совісті авторський підпис,
Обладинки суд ілюзорний -
Лиш ехо людських помилок,
Забудь про суспільні канони,
Глухий вже не стане глухішим,
Та навіть колись безсердечний
Кохання останнє знайде,
Горіли вогнями саванни
Серця, що натхненно любили,
І колір слонової кістки
Завжди мала їхня душа.
