Ти небезпечний, як дике море
І як глибини мутні страшний
Ти усміхаєшся, ніби хворий
Бо ти направду і є такий
Ти свою душу кидав в пломіння
Згубив межу між добром і злом
І вітер грає густим сплетінням
Русявих кучерів над чолом
Несеш за спиною крила ночі
І маєш свій неповторний стиль
Зелено-сіро-блакитні очі
А в них колишеться чорний біль
І б’ється серце слабке і кволе
І повне відчаїв і чудес
Яке не зрадить мене ніколи,
Хай навіть сонце впаде з небес
