Мій гнів клекоче, Правдонько свята!
І серце рветься, і душа волає!
Знов фарисейству шлях на п’єдестал,
Тобі ж одній дороги тут немає!
Її туманом огорнув «гарант»,
Собі з минулого покликав гостя!
Не журналіст він, Правдо, він – мутант,
Якому виповзти з нори вдалося!
Тебе не бачив, Правдо, цей мутант,
А видає «гаранту» цілі оди:
«Який він мудрий, просто він талант»,
Лиш слово «натовп» вибрав для народу.
Лукава посмішка, цинічний сміх,
Собі ціну високу набиває.
Не про дітей побитих у ту ніч,
А царювання формулу питає!
То ж звідки він? І де планета ця?
Весь світ давно здригається від жаху!
Інтерв’юер без жодного слівця
Кладе народ «гарантові» на плаху!
Хай милує, кого уже нема,
Кому чужі світи життя дарують,
Хто згинув десь, а в кого дім – тюрма,
І хто себе до подвигу готує!
Не інтерв’ю, а сором на весь світ!
Купи-продай брехню за Правду чисту.
І хоч мутант цей уже сивий дід,
Та глузд розсипав, як з шнурка намисто!
Ти чуєш, Правдо, я не замовчу!
Кричати буду до кінця, до болю!
Щоб і «гарант» й інтерв’юер почув,
Народ – не натовп, а борець за Волю!
Марія Волинська,
С. Гораймівка, Волинська обл., Маневицький р-н.
15.02.2014 р.
ID:
517511
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 15.08.2014 20:19:53
© дата внесення змiн: 15.08.2014 20:19:53
автор: Марія Волинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
