Ти знаєш чудово, що я твоя.
Цілуєш казково у губи й за вушком,
Коли за вікном десь там війна.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
У руки кидаєш солодкі цукерки,
Коли квартира під ранок така душна.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
Бо не відчув любові до мене одразу,
Коли писала тобі про сухе гілля.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
І щоночі промовляю цю фразу,
Коли в небі приходить пора нічна.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
І до вічності твоєю я буду.
Бо ж любов є така дурна –
Їй з брехнею піти б до суду.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
Але ти іще поки не мій.
І нехай через тебе болить душа –
Я продовжу цей беззахисний бій.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
І обіцяти щось, казав: «Не буду».
Бо хто знає, коли посохне трава
І, що потім із нами буде.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
І стати «усім» для тебе жадати буду.
Та ти ж не скажеш мені «моя» -
Через тебе перетворюсь в приблуду.
Ти знаєш чудово, що я твоя.
Але до часу до певного, знаєш.
Бо усе, що проходить є вода,
А ти все ще між світом блукаєш.