Обріями червоними,
Обручами вузькими, мов вічність,
Ми були міцно зковані,
Нероздільно, майже гранично
Цілими.
Зламати - ми б не вціліли,
Розбити - і ми б не втримались.
Навмисне ніколи не цілились,
Та ніколи не помилялись.
Сиділи на якійсь кухні,
Пили минулорічну каву.
Ми були праві,
Ще тоді були праві.
Ми не мали ніколи права,
Та завжди вертались до старту.
Покреслені наші карти,
Сплетені наші лінії,
Емоції наші стримані,
Нестримані наші сни.
Близькі і такі чужі.
Блакитним холодним небом,
Тугими шнурами хмар -
Ми зв'язані цим секретом
Та ехом наших примар.
