Надішли мені листа, такого «ніжного», з маркою по Україні.
Напиши в ньому те, що сказати тоді так й не зміг.
Довелось нам розстатись, бо були ми, на жаль, ще наївні.
І тепер, у майбутньому, не переступим назад свій поріг.
Розірвавсь ланцюжок, що з’єднав нас з тобою миттєво,
І тепер не повернеш назад ту минувшину пережиття.
Ти спитаєш «Чому усі вірші про мене?»
Ну а я відповім: «Бо, крім тебе, в моєму житті нікого й нема».