Котив билинні води вниз до моря
Суворий Дніпр між диких берегів
Обабіч скіфських степових просторів
З курганами полеглих козаків.
Уздовж і впоперек потоп кривавий
Просякнув землю...Може чернозем
І став родючим, як потік тривалий
Сліз матерів удобрив окоєм?
В тих забубенних,не забутих з часом,
Віках,де гартувався вільний дух
Народу нашого,що йшов завзято
Вперед,вогонь борні щоб не затух,
Напруженням нелюдським сили волі,
Здолавши помсти хибну суєту,
В тяжких випробуваннях злої долі,
Дали нам предки в приклад правоту
Державності відстоять інтереси,
Щоб українства вічності хода
Не гальмувала у своїм прогресі
Й завжди була нам мов жива вода.
