А я таки літо усе перебув:
Робота, проблеми, тривоги –
І падали яблука гулко в саду,
Котилися вправно під ноги.
А я спозаранку таки працював,
Вітаючи сонечко щиро –
І коники мірно сюрчали між трав,
Бажаючи щастя та миру.
І вірші приносила Муза мені
В натомлений вечір глибокий –
А думки бували аж десь на війні,
І правив за ними я кроки…
Збирає вже золото осінь до рук
Та грушки склада до відерця –
Лиш каркає хижо на згарищах крук,
Рвучи матерям усім серце.
Лиш меси печальні виспівує дзвін
І в темряві сич чогось плаче…
Я ж влітку таки працював, наче кінь,
Та стоптував думки ледачі.
Бувало, сльоза до руки упаде –
Я тихо її заховаю,
Щоб слабість оту не згадати ніде
Доріжками рідного краю.
Отож бо – у клопотах літо усе…
Отож бо, у клопотах осінь
То золото листя та яблук несе,
То – неба привітного просинь.
