Тиха ніч на місто опустила непомітні чорні-чорні крила,
І заснуло місто на одну коротку мить,
Мить коротку з вечора до ранку, зовсім недалеко до світанку,
Лиш якесь вікно самотнє світиться, не спить.
Сплять вузенькі вулички й квартали, і старі будинки задрімали,
Лиш відлуння кроків завмирає вдалині,
Сплять, неначе монстри, чорні брами з широко відкритими ротами,
Зазирати в них чомусь не хочеться мені.
Я іду по вулицях порожніх, просто випадковий перехожий,
Повз автомобілі, припарковані в пітьмі,
І осиротілі бідолахи, наче ті покинуті собаки,
Фарами сумними вслід дивляться мені.
Я піду по вулицях порожніх, тінь моя беззвучна за плечима
В світлі мерехтливому нічного ліхтаря.
І якийсь зустрі́чний перехожий блисне насторожено очима,
Мабуть, такий самий неприкаяний, як я.
18.02.1996
Пісня
https://www.youtube.com/watch?v=o6D3O3MWFmQ
