Шини авто котяться по такій до болю знайомій дорозі, ті ж дерева, вибоїни, сотні разів протоптані босоногим сірооким дівчам… Нічого не змінилось.
Машина зупинилась, затих мотор, але в голові ще шуміло й нестерпно душило груди. Погляд зупинився на дорозі, з очей покотились сльози, в пам’яті зринуло вже не босоноге щастя, а похмура траурна колона… «Велике грузове авто (якого тепер так боюся), заплакана мама, перші побачені сльози в батьківських очах і бабуся – така рідна і близька, але назавжди втрачена…» Ні, не хочу!.. Розвернутись і бігти – далеко, до забуття, до полегшення…
Пройшло два роки, довгі два роки…Гадала, що все забулось, пройшло, переболіло…
Змінилась, справді змінилась – з наївного кошеняти стала диким вовком. А їй подобалось, що всі так вважають, вона ховала за цією маскою свій біль і сльози. Знала одне, що вже ніколи так просто не віддасть в холодні руки смерті близьких…
Сильна! Зможу…Дверцята відкрились і з авто вийшла Софійка. Ніхто не чіпав, всі знали, що важко і боляче…
Як же часто раніше вона тут бувала, нічого не змінилось.
Важка металева хвіртка зарипіла і на вулицю вийшов життєрадісний дідусь: «Софійка, ти приїхала, внучок мій дорогий!» – на очах забриніли сльози, як давно цього не чула.
Переступила поріг і…дивно…запах зовсім не той – ніжний легкий аромат змінився на різку прохолоду. Все на своїх місцях, але вже не те, казковість зникла, ні – казкарка зникла…
Ніч накинула свою шаль. В будинку вже всі спали, тільки Софійка довго блукала двором…
Так тихо, всі сплять. Вмостилась на ліжку, але сон не приходив. В пам’яті зринуло минуле «Злякане дівча не може заснути, а ніжні рідні руки бабусі з запахом молока пестять голівку, так зручно і тепло…»
Дивно, тут я ще не бувала…Ой, іриси, які чудові! Зірву одненького… Теплий дотик до плеча злякав. Обернулась і побачила її…бабусю.
Гойдалка і тепла розмова …
– «…не потрібно, так плакати доню, відпусти…Я завжди буду поряд, тут – і доторкнулась до серця – А зараз мені вже час…» – обійняла і ніжно поцілувала…
Теплий сонячний промінь падав на щічку, а поряд лежав ірис…
ID:
527433
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.10.2014 21:54:28
© дата внесення змiн: 02.10.2014 21:54:28
автор: Helen Kass
Вкажіть причину вашої скарги
|
