Море! ти вічність:
ні серця, ні краю,
та як душу крає,
як сильно болить.
За руку візьми мене!
Я знаю, я знаю -
ти арфами-рифами
звучи в голові.
Свинцевими кронами
в тобі зорепади.
Не вистачить обрію
для нас і для них.
Заплакані хвилями
зірки в них палають,
і ніби всі зорі ці
горять у мені.
Сталеві армади
рушають на північ -
ти ллєшся під ноги,
а ніби з душі.
Ти, море, вже справді
зі мною віч-на-віч!
Заходь в мої скроні,
живи у мені!
Море холодне!
Здіймайся ще вище!
Пускай свої хвилі,
мов стріли вогню.
Море, візьми мене!
море, ти ж вічне!
Може в тобі я
безсмертя знайду...
