Болем всі просочені вокзали!
Скільки проливалося тут сліз...
Скільки обливалось серце кров'ю,
Коли ти частинку забирав і віз.
Поки я стояла камнем на пероні.
Гул коліс поніс тебе у даль.
Як зривалися думки у скроні,
І зсередини пекла печаль...
Як хотілося все бігти...
Тільки я не знаю "за" чи "від"...
Тої митті щастя крихти,
Вітер замітав повільно слід.
--------------------------------
Болем всі просочені вокзали!
Кожен, у собі, несе його.
Путника в очікування зали,
Все ж, зустрінеш ти колись, Свого.
