якби ж хтось вмів відкрити серця двері,
якби ж хтось вмів читати кожного думки,
якби ж хтось, вставши,легко діставав до стелі,
якби ж хтось вправно розтлумачував зірки.
якби комусь вдалося жити вічно,
якби хтось вмів сягнути кожної мети,
якби з нас кожен і беззаперечно
дістатись міг найвищої гори.
якби хтось вмів у холоді зігріти,
якби хтось прощення просити міг.
оце "якби" чомусь панує в світі,
оце "якби", як своєрідний псевдооберіг.
ти вмієш відкривати двері серця?
а ти читаєш кожного думки?
тобі вдалося відчувати глиб того озерця,
яке описують відомі нам казки?
ти не навчився ще тлумачити зірки,
і не зумів уникнути земного горя.
тоді про ще йде річ, мені скажи,
коли ріка не є одна з частинок моря?
якби ж хтось вмів відкрити двері серця,
якби комусь вдалося все ж дістатися мети,
тоді побачили б і глиб того озерця,
й зуміли б розтлумачити зірки..
