Що є гіршим, ніж просто чекати,
Склавши руки на скроні, із болем,
Невгамовним таким, завзятим -
Для душі порятунком, та кволим?..
Імена вирізати у серці
І палити вогнем, щоб не зникли...
Пам'ятати героїв, що в герці
На вік-ві́ки для світу поникли...
Мирно спати у теплому ліжку,
поринаючи в тихі світанки,
А в снах бачити, як на доріжку
Гірко згадують сонячні ранки...
Що страшніше, ніж жити й радіти,
Коли сотні спочили наві́ки?
Коли сльози ковтають їх діти,
Коли ллються кривавії ріки?!
Та страшніше у герці смертельнім
Проливати кров рідного брата!
Та якби ж то за правду... Даремно!..
Головне для них - щедрая плата...
Вони гинуть заради копійки,
Вони правду розстрілюють "Градом"...
Мов хлопчиська, що рвуться до бійки,
Але бійка доросла - за владу!
Та що влада?! Це ро́збрат і кара,
Це погибель для чистих, сміливих!..
Це нокаут з одного удару
Для мільйонів, колись незрадливих...
І гризуться вони, мов гієни,
На оска́л їх вже гидко дивитись...
Каїн з Авелем знов на арені -
Їм, на жаль, не судилось спинитись...