Промовчить крізь повітря поглядом
Щирий спротив ніким не скорений
Перервалося дихання стогоном
Пораховані неба поверхи
Промовчить крізь невіру мати
І зальеться сльозами серце
Більш дружину не будеш кохати
Почерком нерівним в конвертах
Твоя рідна кровинка тепер сирота
Переб'ють переспівом дзвони
Відпускае у небо героя земля
Затиха на хвилину гомін
