Попід небом вечірньо-зірковим
Серед шумного дотику трав
Де, полюючи, ухкали сови,
Вартовий в охороні стояв.
Вартовий із травинкою в роті
І руками в кишенях плаща
Супротивився тихо дрімоті
І під носа собі щось бурчав.
А в душі вартовому щемило,
Хоч і думав про те, про старе,
Щось всередині тіпалось, мліло.
Думав мертве - насправді ж живе.
Ні губної гармошки ні друга
Не було з вартовим уночі.
Лише обрій-сіріюча смуга
І старий автомат на плечі.
Вартовий не прогавив атаки,
Не стріляв у повітря дарма
Й на носилках все рвався спитати,
Чи ні в кого гармошки нема...
Він колись знову стане до строю.
Серед шумного дотику трав,
Де, полюючи, ухкали сови
Вартовий в охороні стояв.
