|
До Ісуса Магдалена
Навпрошки і навмання –
Прийшла, всілася і каже:
Твоє вчення – то фігня!
Я вже бачила і чорта -
От розумная тварина!
А Учення – хвіст від хорта,
З тим, що може ця скотина!
Бачила я Вользевула,
Цілувалася і з ним:
Сумніви усі забула, -
Всі моралі - білий дим!
Милувалася з євреєм –
Обрізанням той трусив,
Намагалася із геєм,
Хоч про те він не просив!
По собачому, на людях
Чорний негр мене займав –
Що тобі казати буду?
Ти всього цього не мав!
Я тебе навчу усьому!
Тільки трішки попроси,
Все прихованно у тому,
Що тримають пояси!
Ця наука в твоїм тілі, -
Ти йому лишень служи
І забудь про душі милі,
Роздягайся і лежи…
Принесе дарунки челядь,
Помахають опахалом…
Нащо учні муки терплять?
Задоволення ж - навалом!
Ісус:
Це уся твоя наука?
Довго ти до того йшла...
А до мене, як та сука,
Чи для сповіді прийшла?
Твоє тіло – божий храм!
Якщо в нім живе дух Божий,
Коли там живее баран,
На повітку він і схожий.
Як не має духу в тілі,
Душа нудиться, згорає.
У пітьмі, а не у світлі,
Бідна й грішная волає.
Як не знайде, то нап'ється
Маковиння чи дурману –
Очманівши, ще й сміється
Розтверезиться – зів'яне.
Як пуста, порожня хвиля
Все кінця свого чекає,
В іншім краю, в іншім тілі
У пітьмі віків блукає.
Ось і ти прийшла по теє,
Не за вченням, а за духом,
Як дитя сліпе, слабеє
У душі твоїй задуха!
Подивися мені у вочі,
Зазирни до себе в душу -
Ти побачиш, що Він хоче.
От за що терпіти мушу!
Подивись, не відвертайся,
Як побачиш власний дух -
Говори з ним не вагайся,
Поки він ще не затух.
Те що він тобі розкаже,
Може дечого навчить,
На дорогу стрічка ляже –
Все життя за одну мить.
Оце й буде його мова…
Як вода в струмку біжить,
Повертайся, коли знову.
Душі сонця закортить.
Впала долі Магдалена,
Як побачила усе,
Впала із очей пелЕна -
Її, бідную, трясе…
"Я не хочу і не буду
Більше покриткою жити,
Іду, каятись до люду –
Більш такого не робити!
Ні, не хочу я у пекло,
За життя пусте у муки -
Впала грішна і запекло:
Ну прости мене, падлюку!
За тобою на колінах
Поповзу на край свІти,
Пити воду, їсти сіно,
Аби поруч, поряд йти!
Відмолю і відпрацюю,
Всю дурню, що наробила –
Брудну фарбу замалюю -
Щиро, віддано просила…"
___________________
Ісус:
Знаю: мій вінок тернистий,
Задоволення – нівроку,
Проте серце моє чисте -
Доля: скрута й важкі кроки.
Маю я зробити справу –
Уже потім відпочину,
Час не звести на забаву,
Бо суспільство, як дитина!
Хочу я щоб людство жило,
Розвивалось, здоровіло,
Гідним, правильним було,
Розумнішало, цвіло,
Поважало час і брата,
Щоб уникнуло розбрату,
В чистоті, в теплі, у цвіті,
А не в блуді росли діти.
Мушу людям розказати,
А за це - мають розп'яти...
Мука, прийнята за людство –
Подвиг, а не самогубство!
Учні, всі мої вставайте!
Про розваги забувайте, -
Зараз є одна дорога:
В ду́ші оселити Бога!
Прощена, значить прощена!
Ставай поряд Магдалена!
Ця Голгофа наша буде!
Сильні духом треба люди!
Чисті дух, душа і тіло –
Будуть поряд – буде діло.
Україно - на Майдан!
Тіло й душу - їй віддам!
30.11.14
ID:
540744
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.12.2014 19:05:25
© дата внесення змiн: 11.04.2020 21:57:15
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Непогано в Вас виходить, тільки треба ще трохи працювати над собою, над розмірами, над римами і над помилками... З Повагою... 
