Тоні-моряк всіх морів знає колір,
Всіх проституток портових в обличчя.
Він знає, де саме кінчається обрій
І ,думає, знатиме, де стріне вічність.
Очі у нього знебарвленно сині,
Наче він з моря вичерпував воду.
Тоні не має ні Бога, ні віри,
Точніше, він «мав це все», в певному роді.
І звісно ж, як водиться всім в його колі,
Він не боїться ні сили, ні слова,
Лише його мужні і стомлені брови
Розкажуть про слабкість нещасної волі.
Хотілось би чорта спіймати за роги
й кохати, не знаючи болю та втрати,
Та Тоні - моряк, і насущні тривоги
Йому, так би м’яко сказати, «до ватри».
І знати б йому, що остання надія
В його, вже притлівшому, видиві долі -
Красива, жорстока й підступна повія,
Що п’є його душу з очей разом з кров’ю.
І може той ніж, що за честь проститутки
Стирчатиме підло у Тоні з-під ребер,
Йому стане Богом і смерть на розпутті
Для Тоні знайде тихе місце під небом.