Зимовий вечір. Спокій. Тиша,
на вулиці поета меншає обличь.
Під покривалом дівчина тихенько пише,
а за вікном народжується темна ніч....
Так пристально цілиться в очі ліхтар,
не відпускає другий день її у сон.
Десь чути звуки старих гітар,
заманюють зірки у небесний полон.
Заховані під снігом протоптані доріжки,
вимальовують історії закоханих очей.
Любов не там,де все закінчується в ліжку,
а де мурахи по тілу від дотику за плече.
Не спиться дівчині,все пише,
думками вона там, на тих доріжках
шукає свої сліди. Та раптом знову тиша.
Зимовий сон. На обличчі сонна усмішка.
Зимова ніч по-особливому магічна,
під її владою сотні неспокійних душ.
Лютим морозом обіймає у січні,
Кригою серце стискає чимдуж.
https://vk.com/a.o.poetry
