Подаруй мені , мамо , вечір,
Щоб сьогодні з вишневих крон,
Прилетів , наче запах з печі,
З днів минулих дитинства сон.
Розстели на долівці зілля:
І при світлі нічних лампад
Проведем собі вдвох дозвілля,
Відчинивши вікно у сад.
Напечи картоплин в духовці,
У макітрі зітри часник…
Хай вином на траві – зубрівці
Почастує тебе боржник.
Та не плач же , прошу , доволі!
Краще поруч на мить присядь,
Бо і так ти слізьми за долю
Тут засіяла кожну п*ядь.
Нагадай , розкажи спочатку,
Як зростав хлопчаком раніш…
Не соромся , постав для згадки
Ще до столу густий куліш.
Хай гарячі твої долоні
Доторкнуться нараз чола:
Приголуб, пригорни , в полоні
Обігрій промінцем тепла.
Відчуваю , як в грудях б*ється
Твоє серце…Та в тому й суть,
Що у завтрашній день, здається ,
Оте серце торує путь.
І коли забринить світанок,
Розігнавши пітьму в дворі,
Помолившись , мене на ганок
Проведи ще до світ зорі...
Дуже тепло,ніжно,проникливо,щиро!..Приємна ностальгія!..Сподобалось дуже! 
Так бракує мами! Розчулили ми мене, пане Миколо! 
