Імпульсивне збурення емоцій -
Це коли вирує в серці бунт,
Для амбіцій чорних плідний грунт,
Що гризуть тебе на кожнім кроці.
Темперамент вдачі та думок?
Одержимих витівки та дужих?
Може участь добрих , не байдужих?
Чи такий дотепності урок?
Мов метал розжарений в ковші,
Плавлять твердь останнього оплоту -
А по суті бризкаєш гидоту
По вразливо – сплетеній душі.
Паніка отрути почуттів :
Хаос хоче жертви і пригоди –
В потрухах прогнилої породи
Жде загибель волі без жалів.
Від бродіння цілість заснує
Образ твій , про що ти пожалкуєш,
Вщент єство спопелить і зруйнує
Самолюбство вражене твоє.
Збуджень клич здійме роздратування
Що і рвуть суцільне на шматки
Та підточать впевненість руки
На шляху в добу розчарування.
Певне, не обачно я кажу:
Велич власну гадано – убогу
Протиставиш в гордій позі Богу,
Щоб підвищить значимість свою
Потрясіння пристрасті – лиш гнів,
Драйв , що глузд потьмарює до краю…
Це не стежка , мощена до раю –
Це шипить потік твоїх гріхів!
Емоції потрібні поету, це Ви краще мене знаєте.
Розумію, Ви про негативні емоції.Вони мною теж нерідко володіють - важко себе, буйного переробити.
Вчусь терплячості і терпимості. Вірш майстерний, гарний і мудрий.
