За що я тебе кохаю?
За те, що не знаєш мене?
За що я життя зневажаю?
І біль забуття вже зове...
Чому я зрекаюсь від усього,
Віддавши всю долю журбі.
Невже ти не знаєш нічого,
Що серце віддав я тобі?
За що тебе я кохаю?
Адже ти не потребуєш мене...
За що я Бога благаю,
Щоб повернув він тебе?
За що я не сплю ночами?
Лиш в темряві плаче душа.
І високо, десь над дахами,
В небі літає моя самота...
За що тебе я кохаю?
Ти приносила завжди лиш біль.
За що я тепер зневажаю
Ті очі, що брешуть мені?
За що тебе я кохаю?
А може це просто лиш гра?
Ти вибач, насправді тебе я не знаю...
В такі ігри грай тоді сама...
