А можна, я розтану над тобою цвітом вишні?
І в пелюстках своїх тебе від бід я вкрию.
А можна, я своїм цілунком витру смутки ніжно,
А можна трохи я тобі себе відкрию?
А можна я побуду терпким ароматом кави
У тебе на губах – гірким, солодким?
А можна слів я нашепо́чу? Тобі їх стане на оправу
Щоб ще надовго залишатись білооким...