Молодість На основі легенди, переказаної Миколою Бурдюхом
Катерина, Роман – дві краплини
Чарівного народу Карпат…
Розказати про Юність легенду,
Прочитавши її, буду рад…
Молодята жили десь у горах
І в коханні довічнім клялись:
Будем разом у щасті, у горі -
У одне їхні долі сплелись...
Та батьки їм поклали умову:
Разом в парі, допоки до вас
Не прийде зрілість й в щирій розмові
Повідомить: настав уже час…
Як боялися зрілості двоє,
Відкидали і гадку про те,
Що їх щастя тендітні сувої
Врізнобіч по життю розмете…
І прийшли до бабусі старої
Попрохати поради як жить:
Адже юність закінчиться скоро,
А на обрії зрілість бринить.
І бабуся поглянула в очі:
«Довго-довго прийдеться блукать,
Ще пройдуть-пролетять дні і ночі -
Треба Азу вам в горах шукать.
Аза-молодість високо має,
Із джерел весна воду там п′є,
Осінь листя з дерев обриває,
А зима на оленях снує…»
Розізнали закохані скоро:
Це вершина Пікуй угорі,
Там шукати потрібно опору-
Азу – юність в ранковій зорі…
Обливається серце сльозою,
Як ішли молоді на Пікуй,
Та добралися з горем-бідою…
Доле, Азу знайди і пильнуй!
День проходить і другий минає,
Де ж богиня, її все нема,
І Катруся у відчай впадає...
Та з’явилася юна весна.
Попила спрагло воду з джерельця,
Сяйвом очі пройняли із дна:
«Аза тут вже, у тебе у серці,
Подивися пильніш, ось вона!»
І вказала Катрусі на груди,
Усміхнулась, розтанула враз,
Розлилася ж насправді повсюди:
Тут і там назавжди, повсякчас…
Прошептало дівча без вагання:
«Будем вічно ми парою вже,
Наша молодість в душах, в коханні,
Вона в мудрому серці живе»…
