Вона як сонце, те, що сходить,
Даючи Землі життя,
Яке лиш поглядом розводить,
Сили ночі й дня...
Поглядом своїм дає життя,
Із нею радість враз приходить...
Кохана фея, ночі й дня,
Яка із серця не виходить...
Своїм промінням огорнула тіло,
Проникнула у нього, назавжди,
Коханням своїм так зігріла,
Що більш не відлітаю восени...
А залишаюсь з нею тут навіки,
Взаємністю лише відповіда...
І по коліна моря й ріки,
І кожен день - нове життя...
20.01.2015р.
