Від болю згораю, але це ще не пекло.
Не знаю навіщо боротись запекло.
Я рану на грудях сама ж розриваю.
А коли ми на людях, у соб́і все ховаю.
Відчуваю твій подих, холодний твій погляд.
А в тих очах гордих - інакший світогляд.
Від болю згораю, але це ще не пекло,
Бо маю надалі боротись запекло.
Тепер я, неначе, сміюся крізь сльози,
Юначе, від дій твоїх тіло морозить.
Від болю згораю, але це ще не пекло,
Попереду ворог лютує запекло.
Проник у свідомість і мене нівелює.
Натомість, частина душі торжествує.
Бо коли він це тіло поглине запекло,
Вже не моє життя буде схожим на пекло.
03.01.15 18:30
Зловтіха зі страждань того, хто полонить ЛГ, перебравши її страждання, у чомусь навіть свідоме відданя себе йому - чим не помста тому ворогу, за поглинання тіла?..
