А я ж не знала що тобі мої
вірші
Дзвенять у кишенях дріб'язком
Непотрібним
Набридливо
Що аж соромно коли швидко
ти
Кудись йдеш та на зустріч
До іншої
Ввічливо
Хоч не ввічливо краще б
правдою
Обпалив мені гаряче вії
Щоб сховалася разом з
дріб'язком
У знайомі кишені чужії
Не тримай їх там не сором
мене
Віддай бідному десь в
переході
Випадковість ця зникне десь
мине
І покриється шаром льоду
А кишені всі що ти маєш лиш
Та й заший щоб мені не
кортіло
Написати ще хоч єдиний вірш
Щоб тобі на душі не дзвеніло
Я візьму свої дріб'язкові ті
У малі та обвітрені жмені
Роздаватиму у зовсім чужі
Але теплі, привітні кишені
