Людина - Ти страждаєш,
Твоя душа болить і кровоточе,
Ти з жахом втоми переносиш
Лік нових смертей.
І зло катує
Знов і знову Твоє серце,
Щоб Ти вже не змогла відкрити очі,
І не змогла розправити плечей.
А за плечима в Тебе крила,
Як небесне світло
Переможуть вони зло…
Та тільки треба їх розкрити,
Щоб полетіти до зірок.
Та тільки треба їх розкрити,
Щоб подолати в собі зло,
І поселити в серці свому
Правди слово і Добро.
Людина, Ти не ведися
На солодкий гріх спокус,
І не страждай даремно,
Що чогось Ти вчасно не зробила.
Ти краще починай все по-новому,
І не забудь, що кожен новий день –
Це вічний шлях душі додому.
Все тільки в тому –
Який Ти шлях для себе обереш?
І чи дістанешся до дому.
/02.02.2015/
P. S. Цей вірш був написаний сам собою, коли я почув гірку звістку про загибель Кузьми Скрябіна (Андрія Кузьменка)...
