Вищебечи, мамо
Тугу, мамо, вищебечи й біль
Світу цьому Божому, крихкому,
Осідає в косах втрати сіль,
Син твій, мамо, не вернувсь додому.
Він одним із перших відізвавсь,
Зов почувши Матері-Вкраїни,
На морозах гибнув, не зламавсь,
Шлях до щастя прокладав щоднини.
Як настала вирішальна мить,
Вдарили "тітушки" по беззбройних,
Побратимів кинувсь боронить,
Тут і впав. І став твій син героєм.
Вже весна, матусю, вже весна,
Глянь, на дроті пташка спочиває,
То не пташка, мамо, то душа
Твого сина з раю прилітає.
Ти її, матусю, привітай,
Поклади горобчикові хліба,
Лиш плачем ту душеньку не край,
Вдячна будь, що син тебе провідав.
Не загинув, мамо, син твій, ні,
І не на Майдані залишився,
Для усіх прийдешніх поколінь
Він у пісню, мамо, перелився.
Зінаїда Сидорчук ©
ID:
552965
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 19.01.2015 19:34:34
© дата внесення змiн: 19.01.2015 19:34:34
автор: Zinaida51
Вкажіть причину вашої скарги
|
