СНАЙПЕРИ
Туман зійшов, замовкли канонади,
З обох боків снаряди повезли.
В той час, поки мовчали танки й гради,
За свою справу брались снайпери.
Щоб вирахувать звідки хто стріляє,
І де «колега» на цей раз засів,
Кожен із них спочатку убиває,
Тих, хто шолома зняти захотів.
Один насмерть, ще двоє помирають,
Наш снайпер теж без діла не сидить.
Але тепер Микола точно знає,
Де саме ворог на даху сидить.
За мить зірвуться кулі із патронів,
В бік бороди чеченця полетять.
Раптом в приціл попав дисплей смартфона,
На нім слова, що можна прочитать:
- Ты свою тысячу, браток, за день получишь,
Я свою тоже честно получу.
Но разве нам обоим станет лучше,
Если тебя сейчас я замочу.
А через час твой друг меня замочит,
Поэтому мой уговор таков:
Стреляем только тех, кто жить не «хочет»,
Не трогая при этом снайперов.
Миколі щелепи звела судома,
Від телефону вбік приціл відвів,
Почав шукати жертву без шолома,
Хоч у душі від злості весь кипів.
- За що воюємо ми всі тут між собою?
Кому й навіщо весь цей переділ?
Внизу життя ми ділим між собою,
Вгорі - беруть мільйони на приціл.
