Я би міг тобі присвятити тисячу слів,
Я би міг тобі написати сотню віршів,
Я би міг з тобою прожити здесяток літ,
Тільки ти і досі не віриш мені.
Я знаю, я каюсь в своїй, тій помилці,
Я знаю, я каюсь, що вже не змінити,
Не змінити обставин в моєму житті,
Все, що могло, так не здійснилось.
Та що ж говорити? писати? страждати?
Я просто втомився, втомився шукати,
Шукати надії, любові життя,
Я просто блукаю у своїй душі.
Ти ж знаєш, моя прекрасна мріє?
Що важко без тебе іти,
Іти у життя неодмінне,
І знати, що в всьому винен, тільки "ти".
І все, не треба страждань,
Від цього душу ту не зігріти,
Потрібно жити, з тим, що вже є,
Назад вже просто не повернути.
